Минулі вихідні вийшли
неймовірно продуктивним – разом із нашими туристами досліджували Волинську
область. При цьому вдалося захопити ще трохи теплого осіннього сонечка, що особливо
додавало настрою.
Так от – почалося усе із
ранішнього виїзду із Києва, коли ще зовсім темно і думки «Навіщо мені це
потрібно, спав би собі тихенько та й усе…» безперервно лізуть у голову…. Але за
кілька годин висновок один – таки було варто докласти зусиль J
Спочатку потрапляємо у
Корець. Це проміжний пункт нашого шляху. Місто районного значення Рівненської
області із давньою історією ще з 12 століття. Відвідуємо Свято-Троїцькийжіночий монастир. Спокій, піднесеність цього місця вражають… Із монастирем
насправді пов’язано багато цікавих історій, особистостей… Тут похована одна із
багатьох коханих Пушкіна, тут можна побачити зовсім інший спосіб життя, такий
далекий від буденних проблем, натомість окутаний працею, вірою та надією…
Свято-Троїцький монастир
Зарядившись такими саме такими світлими відчуттями, ідемо до
Корецького замку, а точніше його руїн…
На жаль. Він не надто добре зберігся, проте залишки стін навіюють
вічність та роздуми про вічне… А ще ця пам’ятка 14 століття розміщена на пагорбі
міста, звідки відкривають чудові види на містечко… Корець ще запам’ятовується нам багатьма храмами, яких тут
близько десяти і які такі прекрасні у своїй різноманітності. Така собі «християнська
Мекка».
Корецький замок
А далі – Тараканівський форт –
оборонна споруда 19-століття поблизу міста Дубно. Тут ми озброюємося
ліхтариками і рушаємо таємничими ходами будівлі. Форт пережив значні
випробування під час Першої світової війни, особливо під час Брусиловського
прориву. Він стає справжньою віддушиною для екстрималів, любителів військової
історії і просто шукачів пригод, як були ми.
Після форму ми повернулися
в автобус просто виснажені – проте повні вражень і прагнень нових відкриттів.
Попереду вечеря та готель,
тому усі нові пригоди вже завтра…
Тараканівський форт
І знаєте, це «завтра» не
змусило себе чекати. Луцьк – ось де розпочався наш день. І про це місто можна
говорити багато, але… краще побачити! Чого вартий лише замок Любарта, який і
зберігся відносно добре, і манить експозиціями дзвонів та інших цікавих речей.
Не менш цікавою була прогулянка ринковою площею, де поєднання різних часів,
народів відчувається на кожному кроці…
Луцький замок
Чесно кажучи, вирішили, що
до Луцька варто повернутися – так тут багато всього….
Але нам треба рухатися
далі. Попереду село Колодяжне Волонської області. Ця місцина відома перш за все
тим, що тут є музей Лесі Українки, тут жила родина Косачів, тут готувала до
друку свою першу збірку славна письменниця… Це саме те місце, де можна
зрозуміти дух Лесі Українки, її болі та переживання, а ще величину та масштаб
цієї особистості… Вражені екскурсією, ми ще довго не хочемо покидати цього
мальовничого, спокійного місця… Сюди також хочеться повертатися…
с. Колодяжне, музей Лесі Українки
І можливо дуже скоро так і
буде… J А попереду дорога додому, спогади, багато
думок про побачене і світлини як доказ. До нових зустрічей!
