Вино і замки Закарпаття

І знову подорожі. Цього разу нас чекає мальовниче Закарпаття, вино, старовинні замки та інші мальовничі куточки. Починається звичайно ж усе за старим добрим сценарієм – сонні туристи, українські поїзди, вокзал міста Воловець. Далі розміщення у зручний автобус   - і вперед до нових відкриттів J

Перша туристична принада – це водоспад Шипіт, який знаходиться на річці Пилипець у межах полонини Боржава. Він справді зачаровує і змушує відчувати красу природи та її мудрість у кожному творінні. Але перш ніж ми його побачили , потрібно було трохи пройтися… І от винагорода за перші невеликі зусилля дня – ущелина, де мальовничими каскадами спадає до низу чиста вода… Це і є Шипіт, який наче й справді шепоче якусь мелодію усім гостям.  Ех, сподобалося тут, але це не кінцевий пункт призначення. Тому вирушаємо далі – до озера Синевир.  

водоспад Шипіт

Синевир – це найбільше озеро українських Карпат. Свого роду візитна картка наших гір. Таке враження, що людська рука ще не торкалася цього творіння природи – так тут усе тихо, по-справжньому, гарно. Звичайно, до озера потрібно кілька хвилин підіймати вгору. Проте ціль вартує будь-яких фізичних зусиль. Тут прекрасно – і туристи поринають у вир вражень, фотографій, а хто роздумів і задумливих усмішок… Можна було і підплисти на плоті до острівця у центрі озера, де дуже зручно спостерігати за фореллю. Крім цього, кожен міг запастися запашним карпатським ягідним чи трав’яним чаєм, сушеними грибочками, бринзою. 

озеро Синевир

Після цього всі без сумніву заслужили на обід. Дорогою ще зупинялися, щоб скуштувати мінеральної води, аналогів якій немає у всьому світі і в одному літрі якої міститься стільки кальцію, як в двох літрах молока. А далі вже Мукачево і замок Паланок - унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, з поєднанням різних стилів. Тут ми почули багато легенд, насичену історію, відчули себе наче на вершині гори, звідки відкриваються неймовірні пейзажі. Вражає товщина стін бастіонів  - аж 8 м. Важко було ворогам пробиватися. Також були в казематах, тобто в тюрмі, де в напівтемряві  бачили камери, знаряддя тортур – чесно кажучи, трохи страшно. Це була одна з найстрашніших і найсуворіших тюрем в Європі. Є свідчення, що О. Дюма в своєму творі "Граф Монте-Крісто" для зображення Замку Іф використовував саме описи казематів цього замку. Що ж, нічого собі споруд, те що треба!!! 

замок Паланок 

Фінальний акорд дня – переїзд у готель і такий вже бажаний після активного дня сон.

Проте довго спати не прийшлося. З самого ранку сніданок і нові місця… Спочатку переїзд у Косино, де знаходяться термальні басейни. Тут любителі води і купання відвели собі душу, адже в такому місці справді можна розслабитися, помріяти, подумати і насолодитися відпочинком сповна. 

термальні басейни у Косино 

Відновившись фізично та морально, вирушаємо дегустувати вина. Такою можливістю славиться Берегово зі своїм «Старим підвалом». Цей підвал знаходиться у горі, де колись проходив кордон Римської імперії. Тут виготовляють переважно сухі марочні вина. Тому екскурсанти мали змогу відчути себе професійними дегустаторами та смакувати вино, виготовлене за спеціальними технологіями, дізнатися більше, коли, як  і скільки пити вина для жінки і чоловіка, а також як правильно зберігати вино в домашніх умовах. До того ж  атмосферу старовини, історичності та загадковості доповнювали величезні бочки, в яких і зберігається чудовий напій…

"Старий підвал"

Неохоче залишаємо винні підвали – там ще дегустувати і дегустувати, але мабуть вже іншим разом… Попереду ще екскурсія Мукачевом, а опісля дорога додому.

Мукачево

Гарно було. Закарпаття зачаровує і манить до нових подорожей. Тут ще є що відкривати, сюди хочеться повертатися. Тому туристи обіцяють не затягувати із новою поїдкою J

@створено командою Круїз Пленет

http://cruiseplanet.com.ua/

КАРПАТСЬКО - БУКОВИНСЬКА МЕЛОДІЯ

   Чим більше подорожуєш Україною, тим  більше переконуєшся, яка вона багатогранна та чарівна… Цього разу це нам вкотре довів тур Карпатсько-буковинська мелодія. Що ж власне було у цій подорожі?

   6.30 ранку. Так-так, це час збору групи. Хтось ще недоспав, хтось вже в очікуванні нових вражень. Тим неменше, сідаємо в автобус і вирушаємо. Дорогою нас чекає зупинка в Рогатині - на  батьківщині легендарної Роксолани (Насті Лісовської), дружини султана Сулеймана Пишного. Усі мабуть знають про неї із фільму чи книги, але тут у цьому місці можна по-справжньому відчути, хто була та жінка, в якому оточенні росла. Рогатинці пишаються цією сторінкою своєї історії, про що свідчить пам’ятник Роксолані у центрі міста.

 місто Рогатин

    Наступний пункт призначення – село Крилос. Ніколи не чули? Не дивно… А раніше це було не просто село, а місце, де в середні віки існувала столиця Галицько-Волинської держави, Галич. Тут ми відвідали митрополичі палати, що ще називаються Музей історії давнього Галича. Експозиція музею ілюструє долітописний та княжий період історії давнього Галича. Серед експозиційних колекцій: зброя, ювелірні вироби галицьких ремісників, керамічні плитки, архітектурні деталі з фресками з Успенського собору.  Тут наче складаються історичні пазли, бо багато чого було нового, багато забулося із уроків історії в школі… А ще саме у Крилосі знаходиться старовинна церква та давня криниця із смачною водою, якою кожен може напитися досхочу…

село Крилос

   Проте це лише 12.00. Ми вирушаємо до Коломиї, де нас чекає екскурсія містом. У свій час це був відомий центр видобутку солі. Зараз Коломия славиться музеєм “Писанка ”, що є єдиною у світі культурною установою для збереження і експонування творів писанкового розпису, тобто власне писанок.  І звичайно ж, цей музей не залишився без нашої уваги, а велика писанка на порозі музею стала об’єктом фотографування кожного туриста. Крім цього, досліджували неймовірні експонати коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття. Що ж – «ловимо» моменти!

музей "Писанка" у Коломиї

   Вечір закінчується душевно – забава, паління вартри… Цей регіон вже закохав нас у себе. Що  буде далі? А далі другий день із оглядом музею Назарія Яремчука. Тут всі речі, фото ще «дихають» періодом, коли Назарій Яремчук співав, творив…жив. Усіх, хто не байдужий до української пісні і таких видатних осіб, історія екскурсовода просто розчулює… Це місце притягує.

музей Назарія Яремчука

   Але нас ще чекає маленьке, але від того неменш прекрасне місто Чернівці… Таке враження, що воно позичило щось від Відня, а дещо від Львова. Проте найбільше вражає університет – наш український Оксфорд, де й справді літає дух знань і прагнення навчатися… Нарешті у кожного є вільний час, щоб побути наодинці із містом, собою чи друзями, рідними… Атмосфера міста сприяє туристичному настрою, за що ми йому особливо вдячні))

затишне місто Чернівці

   Повертаємося до Львова.. Ще одна туристична сторінка заповнена яскравими моментами, які ми не просто «облетіли» для галочки, а прожили… До нових зустрічей!

@створено командою Круїз Пленет

http://cruiseplanet.com.ua/

Кримські канікули

  Хто не мріє про таку бажану відпустку в період травневих свят. Більшість таки мріють. І от 1-3 травня ми з групою 28 туристів провели свої незабутні кримські канікули.  Що ж було під час цих канікул? Хм… читайте далі.

В перший день, перебравшись із бортів поїзда на борт комфортабельного поїзда, ми вирушили в Бахчисарай. І це не дивно, бо саме в Бахчисараї знаходиться єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури. Кажуть, що  головна архітектурна ідея — втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі. «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад» (bağça — сад, saray — палац). Справді, це палац-сад із численними покоями, затишними  залами у східному стилі, мальовничим парком чи то садом, який так і манить прилягти десь на травичці і послухати спів пташок. І все це біля підніжжя гір.

  Наробили ми тут фотографій, насолодилися атмосферою і вирушили на Ялту. Дорогою заїхали у Воронцовський палац – і тут вже зовсім інший світ, будівля в англійському стилі 16 століття, картини та зали, вишукані меблі та цікава історія. Ще Черчіль бував тут  і відзначав красу цього місця. І справді є якась невловима чарівність, яку туристи відчули під час екскурсії та гуляючи парком поблизу палацу.  Ех, насичений видався день. Тому з радістю відправилися в готель на заслужений відпочинок.

  Наступного дня із новими силами досліджуємо Крим. Попереду Лівадійський палац та Нікітський ботанічний сад. Але все по порядку. Отже, палац.  Він просто «дихає» цікавою історією, царським побутом (адже тут була резиденція останнього царя Миколи 2) та цікавими фактами. Кожна із кімнат чи залів палацу відкриває все більше та більше інформації про той час перед Першою світовою, про прихід більшовиків та період Другої світової. Не менше позиву приносить і ботанічний сад, який у прямому розумінні слова засаджений дивовижними рослинами, деревами. Ах – гуляти і гуляти цілими днями J

     Між екскурсіями насолоджуємося пейзажами через вікно автобуса…

І третій день – канатна дорога на Ай-Петрі, яка стала викликом для тих, хто боїться висоти. Проте щедро віддячила за зусилля неймовірними пейзажами гір та моря. Тут відчуваєш себе володарем світу і прагнеш все нових вершин, хай і підкорених за допомогою канатної  дороги. Подорож завершуємо набережними Ялти та Алушти. І здається, що вже справді літо, що пора купатися і засмагати… І лише календар та не надто тепла вода у морі нагадують, що це лише 3 травня…

    Скоро на поїзд. Туристи кидають прощальні погляди на кримські пейзажі. Та обіцяють повернутися. Бо тут ще багато незвіданого, чаруючого та прекрасного…

 @створено командою Круїз Пленет

http://cruiseplanet.com.ua/

Феєрія Закарпаття

  Субота. 8 ранку. Сонні туристи заповнюють перон вокзалу, ще не усвідомлюючи до кінця, яка захоплююча 2-денна пригода на них чекає. Долаючи  сонний настрій, вони прямують до автобусів, занурюючись поволі в атмосферу Закарпатського регіону. І от подорож стартує із новою силою, а за вікнами автобуса вже видніють снігові вершини, які так і хочеться підкорити. Але на все свій час… Вже за годину  село Ізки – основний пункт подорожі…

  Мальовнича місцевість Межигір’я з  чудовою природою , цілющим повітрям та захоплюючими краєвидами - тут ще не відчувається надмірна залюдненість , що залишає достатньо простору для  мрій, якісного відпочинку та натхнення. І це все доповнюється непересічним українським колоритом, національними стравами та традиціями. Тут кожен знайде те, чого душа бажає – і унікальна баня, побудована із дерев'яного зрубу, і екскурсії на пасіку з дегустацією меду та знайомством із цим старовинним заняттям, і йога та спа. Звичайно ж, у зимовий сезон  любителі лиж, снігоходів, санок знайдуть, де тут відвести душу. Це і ще багато іншого у невеличкому селі Ізки Закарпатської області.

  Після поселення туристів чекає «Бограш-паті» під відкритим небом та на схилах Карпатських гір, що ще більше розпалює смак та голод. Чанахи, приготовані на угорський лад, печена картопелька, теплий глінт-вейн – непогана підготовка до головного… А головне – це лижі, сніг і ці неймовірні вершини…  тут знайдуть застосування своєму вмінню і початківці, і вже досвідчені лижники. Ну а для геть «чайників» завжди працюють снігоходи, є санки, щоб і ці так звані «чайники» могли по-своєму підкорити вершини.

   День катання плавно змінюється веселим святкуванням у ресторані. І тут вже кожен дає волю своїм емоціям у запальних танцях та співах. Але ви не подумайте – зранку усі готові до нових спусків та перемог над собою. Сезон продовжується і лише після обіду  годинник нагадує про необхідність повертатися….

  Не хочеться… Приємні емоції виливаються у запальні співи українських пісень вже в автобусі. Це наша хороша традиція… мабуть, вона означає нову подорож – не менш захоплюючу, яскраву та повну відкриттів себе, світу, оточуючих…

«Подорож робить хорошу людину кращою…» – Томас Фуллер, англійський історик

@створено командою Круїз Пленет

http://cruiseplanet.com.ua/